Кадровий склад
Кадровий склад закладу дошкільної освіти Руськополівського ЗДО№1
згідно з ліцензійними умовами
| №1 | Основна посада | ПІБ | Пед.стаж | Нвчальний заклад | Фах за освітою | Дата і результат атестаціїї |
| 1 | Директор | Козичко Ельвіра Миколаїіна | 39 р. | Дрогобицький університет | дошкільне виховання |
2024 вища категорія 16-й розряд |
| 2 | вихователь-методист | Мошкола Наталія Гаврилівна | 56 | Івано-Фрагківсткий університет | вчитель педагогіки псих. дошк |
2022 вища категорія 14-й тарифний розряд |
| 3 | музичний керівник | Бедей Христина Михайлівна | 10 | Мукачівський державний університет | муз.керівник вчитель муз.мист. | 2023 друга категорія 10-й тарифний розряд |
| 4 | вихователь | Гросич Анна Іванівна | 36 | Артемівське педагогічне училище | вихователь дошкільних закладів | 2024 перша категорія 13 розряд |
| 5 | вихователь | Роман Ірина Іванівна | 32 | Кіровоградський педагогічний інститут | практичний психолог | 2021 перша категорія 11-й тарифний розряд |
| 6 | вихователь | Немеш Вероніка Анатоліївна | 1 | Рівненський державний університет | вихователь | |
| 7 | вихователь | Білей Наталія Іванівна | 4 | Хустське медичне училище | медична сестра |
2024 відповідає займаній посаді 11-й тарифний розряд |
| 8 | вихователь | Білич Мар'яна Михайлівна | 35 | Артемівське педпгогічне училище | вихователь дошкільних закладів |
2024 перша категорія 13-й тарифний розряд |
| 9 | вчитель англійської мови | Габорець Марина Іванівна | Ужгородський державний університет | філолог, викладач англ. мови та літератури |
2024 вища категорія 14-й тарифний розряд |
Казка до Дня рідної мови – 21 лютого🥰
( Міжнародний день рідної мови)
«Як народжуються чарівні слова»
Жила-була в одному сонячному селі маленька дівчинка Марічка. Вона дуже любила спів пташок, шелест листя і мамину колискову. Але найбільше вона любила… слова.
Одного ранку Марічка прокинулася і почула дивний шепіт:
— Пссс… допоможи нам…
Дівчинка визирнула у віконце й побачила, що над садочком кружляють маленькі сяючі вогники.
— Хто ви? — здивувалася Марічка.
— Ми — слова! — засяяли вогники. — Ми народжуємося у серці людини, але нам дуже потрібно, щоб нас вимовляли лагідно й правильно.
Марічка зраділа:
— Я люблю слова! Я знаю «дякую», «будь ласка», «добрий день»!
І тут один вогник засяяв яскравіше за інших.
— Це чарівні слова, — сказав він. — Коли ти говориш «дякую», у світі стає тепліше. Коли кажеш «будь ласка» — виростає квітка ввічливості.
І справді — тільки-но Марічка сказала «Добрий день!», як у садочку розквітла жовта кульбабка.
— А що буде, якщо люди забудуть свою мову? — запитала дівчинка.
Вогники засумували:
— Тоді ми станемо тихими, блідими й можемо зникнути…
Марічка замислилася. Вона згадала, як бабуся розповідала казки українською мовою, як тато співає народні пісні, як у садочку діти вчать вірші про Україну.
— Я не дозволю вам зникнути! — впевнено сказала Марічка. — Я буду говорити рідною мовою красиво й правильно!
І тоді слова закружляли навколо неї веселим хороводом.
— Пам’ятай, — прошепотіли вони, — мова — це скарб. У кожного народу вона своя, як вишиванка чи пісня. Коли ти бережеш мову — ти бережеш свою родину, свій дім і свою країну.
Раптом з’явилася пані Веселка й розсипала барвисті літери по небу. Літери склалися у слово «Україна».
Марічка усміхнулася й голосно сказала:
— Я люблю свою мову!
І в ту ж мить кожне слово стало яскравим, як сонце.
З того дня Марічка навчала друзів говорити гарні слова, слухати казки й складати власні історії. І чим більше діти говорили рідною мовою, тим більше сяяли чарівні вогники.
Бо слова живуть там, де їх люблять.
І якщо ти зараз тихенько скажеш «моя мова — найрідніша», десь у небі обов’язково засяє маленький чарівний вогник ✨
